Дрімало літо на присохлих чебрецях, Як сколихнула світ подія дика ця

Дрімало літо на присохлих чебрецях, Як сколихнула світ подія дика ця,

Як Іловайський закипав котел,

Й бажання виникало непросте:

Живим лишитися, щоб сонечку радіть, Адже були тут більшість – молоді; Бійці, яким лишень за двадцять літ.

Й принишк, немов чекав на диво, світ. Той чорним став «зелений коридор», Тут на бійців чекав Армагеддон,

Й стріляли в них, беззбройних, мов в зайців,

В них «Слава Україні» – на руці.

Вагу тих слів збагнути не могли

Ні ополченці, ані найманці «-огли», Убить такого просиналася жага…

І жертви Бог лічити не встигав.

І… зазвучало на всіх мовах: «Іловайськ»....

Ганна Верес (Демиденко)