Окрилені поезією Ліни Василівни Костенко.
Поетко Ліно, роду половино, Та ні, ти варта і його цілого! Через таких як ти наш рід не гине – Він воскреса від голосу живого Твоєї думки, що у вись лелече Й злітає понад терня і руїни... В найтяжчий час ти розправляєш плечі Й лікуєш словом рани України! Хоча й до тебе сю скалу лупали. – На вістрі слова мірялись з вітрами, І на скрижалі правду підіймали... Сьогодні ж ти зорієш понад нами! За довгий вік набачилась усього. – Метаморфози не зігнули спину. Ти – честь і совість не від світу цього, А ще... безсмертне гроно України!
Ліна Костенко – жінка, з правічним почуттям материнства, справедлива, котра вміє поважати чужі погляди і свободу вибору, цінує особистість, має витончений мистецький смак, аристократичні почуття. Чорнобильський сталкер. Українська мати. Кохана і любляча жінка. Поет епохи. Все це — про Неї, яка здобула право бути завжди Ліною Костенко. Вона стала поетом, творами якого зачитуються всі покоління — від сивочолих ровесників до юнаків і дівчат, які відкривають для себе «день — як нотну сторінку вічності». ЇЇ доля прозирає крізь вірші, поезія є її долею, тут уже важко щось одне виокремити. Вкрай малослівна щодо себе самої, Ліна Костенко залишає нам право побачити у віршах відблиск свого життя, високих почуттів, тяжкої письменницької праці. ЇЇ біографія наче вписана у творчість, інкрустована у поезію. Окрилені поезією Ліни Василівни учні, батьки та вчителі нашого закладу змережили присвяту улюбленій поетесі з нагоди ювілею у форматі флешмобу #lina_kostenko_90_do_90 , що лине всією Україною. І дистанційний навчально-виховний процес зовсім не є перешкодою, щоб привітати живого класика української літератури щедрим букетом із теплих слів вдячності. Поетичне слово Ліни Костенко пророче, наповнене філософською глибиною, високою духовністю, збагачене й розцвічене всіма барвами веселки. Воно збагачує читача інтелектуально, звеличує душу й серце благородними, шляхетними почуттями, чарує несказанною красою слова. Нам треба не осліпнути серцем, молитись за Українську Берегиню, вірити її Слову, як благовіщенню Ангела.
Ліно Василівно! Птахо крилата! Музо Небесна і жінко земна! Ви – Україна! Ви її свято! Ви – її голос, і нерв, і струна! Щиросердечно, з любов’ю, вітаю! Зичу багато ще весен і літ! Ви – мій кумир, і наставник, і мама, Одна із тих, що тримає наш Світ! Будьте здорові, на рими багаті, Хоч їх за вік не згубили в траву… Прошу у Бога для Вас многоліття, Бо поважаю, ціную й люблю! Іванна Доля